Запальні захворювання статевої системи призводять до порушень репродуктивної та сексуальної функцій, а також негативно позначаються на нервовій, серцево-судинній, ендокринній системах організму.

Дуже часто виражені симптоми мають тільки гострі запальні захворювання, хронічні ж запалення можуть протікати без яскраво вираженої клініки. Більшість жінок не надають великого значення невеликому свербінню, печінню або виділенням. Вони займаються самолікуванням або зовсім ігнорують захворювання, яке тим часом набуває хронічної форми. А будь-який хронічний процес вважається вже серйозною загрозою для жіночого здоров’я, призводить до безпліддя, позаматкової вагітності, тазових болів, заподіює страждання жінкам.

Крім загальновідомих інфекцій, що передаються переважно статевим шляхом, причиною запальних процесів органів репродуктивної системи людини часто є так звані умовно-патогенні мікроорганізми.

Збудники

Умовно-патогенні мікроорганізми можуть викликати, а можуть і не викликати захворювання, при цьому їх наявність не завжди вказує на необхідність лікування. Саме до таких умовно-патогенних мікроорганізмів належать деякі генітальні мікоплазми.

Серед генітальних мікоплазм, які є причиною розвитку запальних захворювань сечостатевої системи, найбільш часто при обстеженні виявляють таких збудників: #Mycoplasma_genitalium, #Mycoplasma_hominis та #Ureaplasma_urealyticum. З перерахованих збудників на сьогоднішній день доведено, що тільки #Mycoplasma_genitalium є абсолютним патогеном – тобто мікроорганізмом, виявлення якого потребує лікування.

Генітальні мікоплазми можуть викликати у жінок:

запалення слизової оболонки вульви (вульвіт),

піхви (кольпіт),

шийки матки (цервіцит),

викликати запальні захворювання органів малого тазу (аднексити, сальпінгіти та ін.),

патологію перебігу вагітності,

запальні ускладнення після пологів і абортів.

У чоловіків мікоплазми викликають:

запалення передміхурової залози (простатит),

запалення яєчка (орхіт) і придатка яєчка (епідидиміт),

порушення якості сперми.

У осіб обох статей: запалення слизової оболонки сечівника (уретрит), сечового міхура (цистит) і деякі інші.

Шляхи передачі

Основним шляхом передачі генітальних мікоплазм є незахищені статеві контакти, в тому числі і орально-генітальні. Також генітальні мікоплазми можуть вражати дітей при народженні – під час проходження ними родових шляхів інфікованої матері (вертикальний шлях) – з розвитком запальних захворювань дихальної системи (пневмонії тощо), нервової системи (менінгіт та ін), деяких інших систем організму.

Можливі наслідки

Мікоплазмові інфекції спричиняють захворювання не у всіх, оскільки провідна роль належить імунодефіцитам. Проблемне харчування, погана екологія, малорухливий і стресовий спосіб життя та інші причини негативно позначаються на нашій імунній системі, яка слабшає і їй стає важко протистояти різним інфекційним агентам.

У нормі у здорової людини організм, зокрема сечостатева система, функціонує таким чином, щоб перешкоджати потраплянню чужорідних мікроорганізмів. У жінок головну роль відграє рН біоценозу піхви. У нормі кисле середовище перешкоджає появі і розмноженню умовно-патогенної флори. У чоловіків подібну роль грає секрет, що виділяється різними залозами, зокрема передміхуровою залозою. При різних захворюваннях, порушеннях мікрофлори піхви ефективність місцевого захисту різко знижується, що дозволяє збудникам розмножуватися без перешкод.

Для жінок, які планують вагітність, при виявленні U.urealyticum і / або M.hominis навіть у низьких титрах і при відсутності ознак запалення, необхідне лікування. Існує велика кількість досліджень і доказів негативного впливу генітальних мікоплазм на перебіг і результат вагітності, пологів та післяпологового періоду.

Тільки своєчасне звернення до лікаря, правильна діагностика і лікування можуть гарантувати повне одужання і відсутність можливих ускладнень.