Згідно із міжнародним класифікатором хвороб, професійне вигоряння — це синдром, що виникає у результаті хронічного стресу на робочому місці та характеризується:

відчуттям зниження енергії або виснаженням;

підвищеним психічним дистанціюванням від роботи;

зниженням професійної ефективності.

За висновками CDC, медики є одними з найбільш уразливих до профвигоряння. Це обумовлено кількома факторами.

Режим праці. У зоні ризику — представники медичних професій, які вимушені працювати позмінно, ввечері, цілодобово, понаднормово. Через напружені умови праці зростає імовірність самогубств, зокрема серед лікарів.

Дефіцит сну також поширений серед медичних працівників. Так, згідно із дослідженнями CDC, 52% представників сектора охорони здоров’я, що працюють у нічну зміну, сплять не більше 6 годин на добу.

Порушення сну та циркадних ритмів підвищують ризик травм і метаболічних розладів, знижують захист організму від інфекцій, раку, серцево-судинних захворювань тощо.

Підвищений рівень небезпеки/тиску/напруження під час виконання професійних обов’язків. Медпрацівники окрім того, що працюють у надто швидкому темпі, часто контактують з інфекційними захворюваннями, важкохворими та людьми, які помирають.

Усі ці фактори призводять до того, що медичний фах є одним із найбільш уразливих щодо професійного вигоряння.