Краснуха — це вірусне інфекційне захворювання. Назва походить від латинського rubella і означає «маленька червона».

Збудником інфекції є РНК-геномний вірус родини Togaviridae. Краснуха — типовий антропоноз. Джерелом інфекції є хвора людина (навіть за відсутності клінічних проявів).

Інфікований починає виділяти вірус у довкілля із носоглотковим слизом ще в інкубаційному періоді, за 1-2 тижні до початку хвороби. Виділення вірусу припиняється через 2-3 тижні від початку висипки.

Збудник інфекції передається повітряно-краплинним шляхом. Виділення вірусу із сечею, калом, носоглотковим слизом не виключає можливості поширення інфекції контактно-побутовим шляхом, тобто через посуд, якісь предмети побуту. Особливо часто це трапляється у закритих дитячих колективах.

Здатність вірусу проникати через плаценту визначає вертикальний (трансплацентарний) механізм передавання.

Інкубаційний період під час краснухи триває від 12 до 24 днів. У більшості випадків переважає легка або середньої тяжкості форма захворювання. Проте у підлітків і дорослих нерідко присутні симптоми, які передують появі висипки: помірна гарячка, головний біль, слабкість, зниження апетиту, кон’юнктивіт, фарингіт, нежить.

Симптоми краснухи

Перші висипки виникають за вухами та на волосяній частині голови. Хворий їх не бачить і звертає увагу вже на висипку на обличчі: блідо-рожеві округлі макуло-папульні елементи, завбільшки від крапки або макової зернинки до просяної зернини.

Упродовж 15–20 годин висипка поширюється по всьому тілу. У підлітків і дорослих висипання рясніші, ніж у дітей. На обличчі висипка зазвичай густіша, ніж на тулубі, плями більші. Рясніша висипка і на згині ліктя, стегнах, сідницях. Місцями висипання можуть зливатися. Висипка не виникає на долонях та підошвах. Можлива легка шкірна сверблячка. Через 2-3 дні з моменту появи висип зникає.

Досить часто краснуха буває нетиповою: без висипу.

Разом із появою висипки потиличні лімфатичні вузли набувають щільноеластичної консистенції. Таке збільшення потиличних лімфовузлів, навіть за відсутності висипу, є основним симптомом краснухи.

Нерідко у дорослих, найчастіше у жінок і дівчат-підлітків, краснуха супроводжується артралгіями чи артритами, що проявляється болем, припуханням, збільшенням суглобів.

Найчастіше уражаються п’ястково-фалангові та міжфалангові суглоби, рідше — колінні й ліктьові. Зміни у суглобах з’являються наприкінці висипки і зникають протягом 1–2 тижнів.

Синдром вродженої краснухи (СВК) розвивається, якщо вагітна хворіє на гостру краснуху, що особливо небезпечна для плода. Є переконливі докази того, що під час реінфекції у матері ризик інфікування плода мінімальний, хоча й можливий навіть за субклінічного перебігу інфекції.

Під час внутрішньоутробного зараження механізм ушкодження плода має багатофакторний характер:

занесення вірусів у плаценту під час вірусемії у матері та їхнє розмноження призводять до ушкодження тканини, кровоносних судин, формування дрібних зон некрозу, порушується трофіка плода, виникає гіпоксія;

у випадку зараження на 4–6-му тижні найчастіше формуються патології очей, на 5–10-му — серця, на 3–11-му — мозку, на 7–10-му — органів слуху;

якщо внутрішньоутробне зараження плода відбувається на останніх тижнях вагітності, то власні антитіла IgМ, що утворюються та виявляються під час народження дитини, циркулюють протягом перших 6–8 місяців її життя, а інколи й довше — тож наявність у немовляти антитіл класу IgМ до вірусу краснухи є показником перенесеної внутрішньоутробної краснухи.

Клінічні ознаки синдрому вродженої краснухи:

очні аномалії — катаракта, інфантильна глаукома, пігментна ретинопатія розвиваються у майже 43% дітей з уродженою краснухою, у 80% пацієнтів відбувається ураження обох очей (ретинопатія є доброякісною, не прогресує і не порушує зір на відміну від катаракти);

нейросенсорна втрата слуху є найбільш поширеним проявом уродженої краснухи — у 40% пацієнтів це може стати єдиним проявом хвороби, порушення слуху може бути дво- чи однобічним;

вроджені вади серця фіксують у 50% інфікованих немовлят у перші 2 місяці життя.

Хворим на краснуху здійснюють вірусологічні дослідження сироватки крові на наявність антитіл IgM. Позитивні результати є підтвердженням діагнозу.

Хворих на краснуху ізолюють терміном на 5 днів від моменту появи висипки.

Дитину із СВК вважають заразною протягом 1 року. Якщо дослідження на вірус негативні, цей термін зменшується.

Вагітна жінка повинна уникати будь-якого контакту з хворим на нез’ясовану інфекційну хворобу з висипом.

Найкращий захист — імунізація живою комбінованою вакциною для профілактики кору, епідемічного паротиту і краснухи. Вона зумовлює надійний тривалий імунітет, а також попереджує розвиток тяжких форм та ускладнень.