Перша порада – бути поруч, адже ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Дотик, обійми, спільна діяльність – це прояв любові і присутності.

Намагайтеся бути прикладом, адже діти дивляться на нас і наслідують нашу поведінку. Можна розповісти дитині про те, що вам допомагає у складних ситуаціях.

Спілкуйтеся. Це важливо – допомогти дитині зрозуміти, що відбувається і як нам вистояти. Слухайте дитину і відповідайте на питання, якщо знаєте відповідь, будьте чесними.

Залучайте дитину до чогось корисного. Це допоможе скинути нервове напруження. Вдома чи в бомбосховищі – знайдіть можливість вчитися, малювати, гратися.

У цей складний час психоемоційних навантажень ми і наші діти потребуємо більше «підзарядки». Важливо займатися активностями, які поповнюють внутрішній «павербанк» дитини. Організуйте день, щоб у дитини був сон, смачна їжа, гра з улюбленцями, фізична активність, читання книжок, теплі розмови тощо.

У межах ініціативи щодо створення Національної програми психічного здоров'я та психосоціальної підтримки.