Категорія новин
Легіонельоз ("хвороба легіонерів", пітсбурзька пневмонія, понтіакська лихоманка) - гостре інфекційне захворювання, яке викликають мікроорганізми, що належать до роду Legionella. Legionella pneumophila вперше була виділена в 1976 році після спалаху на з'їзді Американського легіону в Філадельфії, штат Пенсильванія,- звідси і пішла назва «хвороба легіонерів». Це захворювання є пневмонічною формою інфекції, яка зазвичай викликається Legionella pneumophila серогрупи 1. Непневмонічна інфекція називається «гарячкою Понтіак».
Легіонельоз не передається від людини до людини, хоча в 2016 році був зареєстрований один ймовірний випадок.
Захворювання протікає з вираженою лихоманкою, загальною інтоксикацією, ураженням легень, центральної нервової системи, органів травлення.
Можливий розвиток синдрому поліорганної недостатності.
Хвороба легіонерів - це грипоподібний синдром із гострою гарячкою, ознобом, нездужанням, міалгією, головним болем або сплутаністю свідомості. Також часто виникають нудота, рідкі випорожнення або водяниста діарея, біль у животі, кашель і артралгія. Пневмонічні прояви можуть включати задишку, плевритний біль і кровохаркання. На фоні підвищення температури тіла, особливо у тяжких випадках, може виникати брадикардія. Легені є найпоширенішим місцем інфекції - може виникати позалікарняна та внутрішньолікарняна пневмонія. Позалегеневий легіонельоз зустрічається рідко. Він проявляється синуситом, рановою інфекцією кульшової ділянки, міокардитом, перикардитом і ендокардитом штучних клапанів, часто за відсутності пневмонії.
Загальний специфічний рівень смертності є низьким (приблизно 5 %), але може досягати 40 % у пацієнтів з внутрішньолікарняними інфекціями, літніх людей та пацієнтів з ослабленим імунітетом.
Легіонельоз виникає частіше та перебігає тяжче в наступних осіб:
люди похилого віку;
пацієнти з діабетом або хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ);
курці сигарет;
пацієнти з ослабленим імунітетом (зазвичай зі зниженим клітинно-опосередкованим імунітетом).
Збудник легіонельозу часто присутній в ґрунті та прісній воді. Природним резервуаром для цих бактерій є амеби, присутні у прісній воді. Legionella pneumophila може потрапляти до водопровідної системи будівель через прісноводні джерела. Будинкові водогони можуть бути джерелом спалаху легіонельозу.
Температура теплої води від 25 до 40 °C підтримує найвищі концентрації мікроорганізму в водопровідних системах.
Мікроорганізми проникають у біоплівку, яка утворюється всередині водопровідних труб та резервуарів. Інфікування зазвичай відбувається шляхом вдихання аерозолів (або рідше аспірації) зараженої води (які утворюються душовими лійками, зволожувачами, декоративними фонтанами, джакузі або вежами охолодження води для кондиціонування повітря).
Діагностику легіонельозів можна здійснити в ДУ «Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», за адресою - Федьковича,13, м. Тернопіль.
Основні методи діагностики:
бактеріологічний метод з використанням специфічних поживних середовищ;
проведення полімеразно-ланцюгової реакції з метою виявлення ДНК збудника легіонельозу.
Ключові моменти:
L. pneumophila зазвичай викликає легеневу інфекцію, вона рідко спричиняє позалегеневі інфекції (найчастіше вражає серце).
Інфікування L. pneumophila відбувається шляхом вдихання аерозолів (або рідше шляхом аспірації) зараженої води, вона не передається від людини до людини.
Діагноз підтверджується за допомогою полімеразно-ланцюгової реакції.
Бактеріологічний метод є також інформативним, але результати можуть бути отримані через 3–5 днів.
З метою лікування тільки з лікарської рекомендації призначаються фторхінолони або азитроміцин, альтернативою є доксициклін.
Бережіть себе і будьте здорові!