Щоб запобігти збільшенню ваги або прискорити її зниження, люди з нервовою анорексією зазвичай контролюють споживання калорій шляхом провокування блювоти після їжі, зловживання проносними засобами, діуретиками, клізмами або надмірних занять фізичними вправами. Незалежно від того, скільки кілограм вже вдалося скинути, така людина не може зупинитися і, боячись збільшення ваги, продовжує худнути, втрачаючи здатність адекватно оцінювати пропорції свого тіла.

Нервова анорексія зустрічається у всіх країнах, а також у всіх соціально-економічних класах, расових і вікових групах. Більший ризик розвитку цього розладу у підлітків і представників тих професій, де успішність визначається зовнішнім виглядом, наприклад, моделі, танцюристи, фігуристи, актори, гімнасти, легкоатлети або стюардеси. Нервова анорексія частіше зустрічається у жінок (0,3–1%), ніж у чоловіків (0,1–0,3%), а середній вік більшості пацієнтів – від 13 до 18 років. Серед європейського населення частота цього порушення прийому їжі становить близько 0,5%.

Анорексію, як і інші розлади харчової поведінки, дуже важко подолати. Але за допомогою кваліфікованого фахівця й індивідуально підібраного лікування людина може повернутися до адекватного ставлення до своєї ваги, виробити здорові звички у вживанні їжі та запобігти серйозним ускладненням анорексії.

Причини виникнення анорексії

Точна причина розвитку анорексії невідома, але фахівці виділяють такі групи чинників, здатних спровокувати це порушення харчової поведінки:

Біологічні. Хоча ще недостатньо зрозуміло, які гени беруть участь у виникненні порушення прийому їжі, були визначені деякі генетичні зміни, що підвищують ризик анорексії. Також сприяти розвитку анорексії можуть важкі хронічні захворювання, ендокринна патологія, новоутворення (найчастіше, пухлини гіпоталамуса).

Психологічні. Деякі люди з анорексією можуть мати обсесивно-компульсивні риси характеру, які полегшують дотримання суворих дієт і відмову від їжі, незважаючи на відчуття голоду. У них може бути високий рівень занепокоєння і екстремальне прагнення до перфекціонізму, що змушує їх думати, що вони ніколи не стануть достатньо худими. Також розвитку анорексії сприяють психічні захворювання (зокрема важкі депресії, нав'язливі стани, надцінні ідеї, шизофренія), зловживання антидепресантами, транквілізаторами та іншими психотропними речовинами.

Соціальні. Сучасна культура і засоби масової інформації асоціюють стрункість з успішністю та привабливістю, тому часто в разі виникнення у людини психоемоційної незадоволеності своїм становищем у соціумі, вона знаходить причину цього у власній зовнішності та вазі. Помилкові стандарти, нав'язані суспільством, особливо сильно впливають на підлітків і молодих жінок, тому в разі виникнення будь-яких негативних соціальних змін і емоційних навантажень саме в цій віковій групі різко зростає ризик виникнення нервової анорексії.

Види анорексії

У медичній практиці залежно від причин виникнення виділяють такі види анорексії:

психічна (розвивається на тлі різних психічних захворювань, найчастіше при синдромах нав'язливих станів або шизофренії);

неврогенна (нервова) (усвідомлене максимальне обмеження або повна відмова від прийому їжі з метою схуднення);

ендокринна (провокується гормональною дисфункцією при серйозних ендокринних захворюваннях, найчастіше при пухлинах гіпофізу, патології щитоподібної залози);

соматична (при хронічних захворюваннях травної системи, злоякісних пухлинах);

ятрогенна (внаслідок приймання лікарських препаратів, що пригнічують апетит, зловживання антидепресантами, транквілізаторами, седативними засобами).