Ознаки анорексії заведено розділяти на дві основні категорії.

Емоційні та поведінкові симптоми:

суворе обмеження вживання їжі або голодування;

надмірні заняття спортом;

самоіндукована блювота після прийому їжі;

використання проносних засобів та/або клізм;

часті пропуски прийомів їжі, при цьому людина може готувати їжу для інших;

заперечення відчуття голоду;

вживання тільки декількох певних «безпечних» продуктів, зазвичай із низьким вмістом жиру та калорій;

поява так званих ритуалів харчування (наприклад, випльовування їжі після жування);

різка стурбованість кількістю з'їденого;

нав'язливий страх набрати вагу, дуже часті зважування або вимірювання об’ємів тіла;

скарги на зайву вагу, тривале роздивляння своєї фігури в дзеркалі;

погіршення настрою, соціальна ізоляція, втома, дратівливість, безсоння, зниження лібідо.

Фізичні симптоми:

надмірне зниження ваги;

відсутність апетиту, загальна слабкість;

запаморочення і часта непритомність;

блідість і сухість шкірних покривів, підвищена ламкість нігтів, випадіння волосся;

відсутність менструацій (аменорея);

болі в животі (обумовлені гастритом, дуоденітом або виразковою хворобою, що виникли на тлі порушення режиму вживання їжі);

нудота і блювання під час прийому їжі;

порушення серцевого ритму, низький артеріальний тиск, анемія;

загальна дегідратація;

болі в суглобах, руйнування зубів, остеопороз, часті переломи;

підвищена чутливість до холоду.

Діагностика анорексії

За підозри на анорексію лікар обов'язково проводить загальний огляд пацієнта, підрахунок індексу маси тіла (відповідність ваги людини її зросту). Також в обов'язковому порядку повинні проводитися загальноклінічні аналізи крові та сечі, біохімічне дослідження крові з визначенням рівня електролітів і білків, показників функціонування печінки і нирок, гормонів щитоподібної залози. Для виключення інших причин втрати ваги лікар може призначити проведення УЗД, рентгенографії або КТ (комп'ютерної томографії) органів черевної та грудної порожнин, МРТ головного мозку. Для оцінки психологічного стану людини з анорексією можуть бути використані різні опитувальники та психологічні тести.

Методи лікування анорексії

Лікування анорексії зазвичай здійснюється з використанням комплексного мультидисциплінарного підходу командою кваліфікованих фахівців: лікарів терапевтичного профілю, дієтолога та лікаря-психолога/психотерапевта (іноді психіатра). Успішність лікування безпосередньо залежить від часу його початку та безперервності проведення лікувальних заходів.

У разі важких розладів функціонального стану організму може знадобитися лікування у відділенні інтенсивної терапії (корекція зневоднення, електролітних порушень, відновлення серцевого ритму, купірування психіатричних проблем). У разі наполегливої відмови від вживання їжі поживні розчини вводять внутрішньовенно, також можливе годування через назогастральний зонд. Специфічних лікарських препаратів для лікування анорексії не існує, медикаментозне лікування залежить від симптомів і супутньої патології.

У процесі відновлення при анорексії дуже важливі консультації психотерапевта, які можуть допомогти визначити причини виникнення цього порушення, розробити необхідні стратегії поведінки для повернення до здорової ваги та змінити спотворені переконання і думки з приводу обмеження прийому їжі. У підлітковому віці досить результативною є сімейна психотерапія.

Дієтолог може запропонувати індивідуальний план харчування з розрахунком калорійності, який допоможе оптимально збільшити вагу та прискорити процес відновлення організму.

Навіть у разі повернення до нормальної ваги існує досить високий ризик виникнення рецидивів анорексії при серйозних стресових ситуаціях, тому для таких людей вкрай важливою є постійна підтримка близьких, уникнення соціальної ізоляції, зміна способу життя і застосування різних методів, що сприяють зниженню тривоги та розслабленню (наприклад, масаж, йога).

Однією з основних проблем лікування анорексії є абсолютне заперечення пацієнтом свого хворобливого стану, необхідності лікування та прийому їжі (вони сприймають анорексію не як хворобу, а як вибір способу життя). Тому самостійно впоратися з анорексією неможливо, тільки допомога кваліфікованих фахівців може сприяти одужанню і запобігти тяжким ускладненням, що загрожують життю.

Наслідки анорексії

Анорексія призводить до численних ускладнень, а в найважчих випадках може стати фатальною. Смерть зазвичай настає за відсутності своєчасного лікування через важку серцеву аритмію, критичне зневоднення або дисбаланс електролітів, таких як натрій, калій і кальцій.

Серед інших ускладнень анорексії часто трапляються анемія, остеопороз (як результат – часті переломи), серцева недостатність, порушення менструального ритму та безпліддя у жінок, зниження рівня тестостерону в чоловіків, шлунково-кишкові проблеми (виразкова хвороба, панкреатит, запори), хронічна ниркова недостатність, тривожно-депресивні розлади, підвищення ризику суїциду.

Гарантованого способу профілактики анорексії не існує, лікування досить складне і тривале, тому якщо ви помітили, що у члена сім'ї або друга не тлі низької самооцінки та невдоволеності зовнішністю з'явилися поведінкові симптоми, характерні для анорексії, поговоріть з ним або з нею про ці проблеми. Пам'ятайте: тільки своєчасне звернення до лікаря допоможе запобігти тяжким наслідкам цього захворювання.