Спроби заїсти стрес солоденьким, які повторюються знову й знову, надмірні переживання щодо ваги, зацикленість на раціоні — знайомі багатьом і безпечні, на перший погляд, ознаки можуть бути червоними прапорцями до серйозних розладів.

Розлади харчової поведінки (РХП) — це група психічних розладів, пов’язаних із харчуванням і зацикленістю на їжі. Зазвичай це супроводжується вираженою стурбованістю людини щодо ваги та форми тіла.

За міжнародною класифікацією хвороб цей клас включає:

• нервову анорексію;

• нервову булімію;

• патологічне переїдання;

• патологічне вибірково-обмежувальне споживання їжі;

• ще є хвороба Піка і ряд інших захворювань, але ми не будемо на них зупинятись, бо їх розповсюдженість набагато менша, а причини виникнення — геть інші.

РХП мають найвищий рівень смертності серед всіх психічних захворювань. Наприклад, кожен п’ятий хворий/а на анорексію помирає через втрату контролю над процесом схуднення.

Серед основних причин смерті:

• виснаження організму;

• серцева недостатність;

• приєднання вторинних інфекцій, які можуть призвести до пневмонії, набряку легенів, туберкульозу тощо;

• суїциди.

Переважно РХП вперше проявляється в віці 11-13 років. Близько 10% жінок у віці 20 років у США мають розлад харчової поведінки. Імовірно, ці цифри є більшими, бо багато хворих приховують або навіть не усвідомлюють свої проблеми.

Які є червоні прапорці, що вказують на наявність або розвиток РХП?

Нижче наводимо список не діагностичних критеріїв, а лише червоних прапорців. Якщо ви впізнаєте в якихось пунктах себе або близьку людину, радимо звернутись до фахівця/чині для діагностики:

• зацикленість на вазі або формі свого тіла — самооцінка сфокусована саме на вазі та формі, інші аспекти життя є ніби на другому плані;

• багато уваги людина зосереджує на раціоні;

• людина має багато ритуалів, повʼязаних із їжею;

• людина поділяє їжу на “здорову” та “нездорову”;

• людина відмовляється від певних продуктів з раціону без лікарської рекомендації;

• відчуття сорому, провини або забруднення після вживання “нездорової” або “неправильної” їжі;

• відмова від соціальних активностей, які можуть спровокувати вживання “небажаних продуктів” — “я не піду на день народження, бо мені буде важко не їсти там солодке”;

• часті самоперевірки ваги або форми тіла: зважування, заміри, спостерігання перед дзеркалом;

• відчуття голоду супроводжується ейфорією;

• власне відображення у дзеркалі викликає огиду;

• постійне споживання контенту про контроль маси тіла, рекомендацій щодо харчування та блогерів з “ідеальною” фігурою;

• наявність потягу або дій, направлених на очищення організму: блювання, вживання проносних та діуретиків, відпрацювання спожитої їжі спортом;

• періодичне імпульсивне неконтрольоване вживання великої кількості їжі.

Чому виникає РХП?

Наразі немає єдиної простої відповіді на це питання. Як і в разі інших психічних розладів фахівці/чині спираються на біопсихосоціальну модель. Метафорично це можна пояснити так — “генетика заряджає гвинтівку, а зовнішні фактори спускають курок”.

Сучасні дослідження показують, що є багато передумов говорити і про генетичний, і про спадковий фактори. Є також дані, що такі розлади повʼязані з проблемами обміну речовин. Передумовою формування РХП можуть бути харчові звички у родині та культурні традиції.

Не менш важливим є вид діяльності людини — розповсюдженість РХП у професійному спорті, шоубізнесі та моделінгу в рази перевищує цей показник у середньому в популяції. І, звісно, аспект, що зараз активно досліджується та обговорюється в суспільстві — стандарти краси. Суспільний тиск призводить до того, що підлітки часто бояться набрати надмірну вагу більше, ніж не скласти іспити успішно.

Розлади харчової поведінки — це мультимодальні захворювання, де кожен окремий випадок потребує індивідуального розуміння причин та формування плану лікування.

Залежно від типу розладу, стратегії лікування будуть різними. Найчастіше це міждисциплінарна співпраця психотерапевта, психіатра, дієтолога, за потреби ендокринолога, гастроентеролога і навіть реабілітолога.

На жаль, розлади харчової поведінки є одними з найскладніших випадків у психотерапії, але все залежить від вмотивованості та усвідомлення необхідності лікування самого пацієнта. Попри складність, когнітивно-поведінкова терапія є найбільш ефективним методом психотерапії при РХП. Головне — вчасно звернутися по допомогу та свідомо турбуватися про себе й своє тіло зокрема.

Бережіть себе.

 

Дбайте про себе та близьких! Будьте здорові!