Діти відчувають занепокоєння дорослих і починають сприймати ситуацію невизначеності як загрозу, з якою дорослі не можуть впоратися. А батьки намагаються приховати свій стан і заспокоїти таким чином дітей, які помічають невідповідність між тим, що дорослі говорять, і тим, як своїми почуттями та діями вони реагують на те, що відбувається.

Почуття тривоги сигналізує людині про потребу усвідомлення небезпеки і необхідність змін. Однак, коли людина втрачає межу між реальною та імовірною небезпекою, уявні ситуації змушують її розглядати найгірші сценарії їхнього розвитку. Тож вкрай важливо помічати у себе ознаки тривоги та вчасно налагоджувати свій стан.

Пам’ятаймо: стабільний стан батьків — основа стабільного стану дітей.

Виявити у дитини тривожність допоможуть спостереження за змінами в її поведінкових проявах.

Ознаки тривоги:

швидка втомлюваність;

труднощі у зосередженні та концентрації уваги;

порушення засинання і неспокійний сон;

втрата апетиту або його посилення;

вологі або холодні долоні чи ступні;

постійне занепокоєння чи напруження, поява нових страхів;

очкування імовірних негативних ситуацій та розмови про них;

постійний плач чи надмірна плаксивість;

надмірна прив’язаність до батьків і занепокоєння щодо них, страх залишатися на самоті;

нав’язливі дії (часте миття рук, перевірка, чи зачинені двері, небажання полишати будинок тощо);

тілесні реакції (сіпання ока, дрижання тіла, інше).

Зрозуміти, що спричиняє тривогу, — важливо. Як допомогти дитині впоратися з тривогою:

Обіймайте і приймайте обійми.

Забезпечте щоденну стабільність дотриманням режиму дня, традицій, ритуалів. Усі зміни обговорюйте заздалегідь.

Навчіть дитину за допомогою шумних видихів позбавлятися напруги.

Допоможіть уявити, ніби так вона виштовхує її з тіла. Доберіть і виконуйте разом вправи на розслаблення.

Зробіть дозвілля корисним: гуляйте на свіжому повітрі, майте регулярні фізичні навантаження, організуйте творчу діяльність.

Довіряйте дитині. Зважайте на її думки. Приймайте поради. Пояснюйте, на що вона може впливати, а що вирішують лише дорослі.

Про те, що ви поруч, можна говорити без обмежень.

Спілкуйтеся постійно. Обговорюйте все, що робитимете разом і окремо.

Оцінюйте день, що минув. Діліться почуттями. Плануйте наступний день і майбутнє. Завершуйте розмови оптимістично.

Коли звертатися до фахівця?

Якщо інтенсивність тривоги не спадає і вам не вдається впорядкувати ані свій емоційний стан, ані стан дитини, це означає, що є потреба в отриманні допомоги психолога.

#рекомендації_для_батьків #психічнездоровя #психічнездоровядітей

#емоційнийстан #емоційнийстанпідчасвійни

#психічнездоровяпідчасвійни #психічне_здоровя #mental_health

Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб