Найбільш часто захворюваність реєструється в осінньо-зимово-весняний період, з листопада по квітень. Цьому сприяють такі чинники, як коливання температури, переохолодження організму, обмежена кількість свіжих фруктів і овочів, недостатня вентиляція в приміщеннях з великою кількістю людей.

Найбільше до менінгіту схильні люди зі слабким імунітетом або ті, що мають вади і травми центральної нервової системи. Серед дорослих у групі ризику перебувають чоловіки віком від 20 до 30 років. Основна причина розвитку в цьому віці захворювання на менінгіт − недостатньо серйозне ставлення до різного роду запальних захворювань і відсутність їх повноцінної терапії. Діти до 5 років також знаходяться в особливій групі ризику, оскільки в цьому віці є труднощі в описі скарг, стану дитини та летальний результат вкрай великий.

Основним шляхом передачі інфекції є повітряно-крапельний при кашлі та чханні хворого, можливі й інші шляхи передачі:

контактно-побутовий при безпосередньому контакті з хворим або носієм інфекції, використанні одних побутових предметів (посуду, рушників, засобів гігієни);

орально-фекальний при недотриманні правил гігієни: прийом їжі немитими руками, вживання необроблених продуктів, брудних овочів, фруктів, зелені;

гематогенний − транспортування збудника через кров від існуючого запального вогнища до оболонок головного мозку;

лімфогенний, при поширенні наявного в організмі інфекційного агента зі струмом лімфатичної рідини;

плацентарний шлях при проходженні збудника через плаценту;

оральний: при ковтанні забрудненої збудником води (при купанні у водоймах, громадських басейнах без системи дезінфекції, вживання брудної води).

Інкубаційний період менінгіту, тобто від моменту зараження до перших ознак хвороби, становить від кількох годин до 18 днів, в середньому − 2-4 дня.

Перші ознаки менінгіту:

різкий підйом температури;

загальна слабкість;

сильний головний біль;

ригідність потиличних м'язів (значне напруження шийних м'язів, при якому голова хворого закидається назад, повернення в нормальну позицію утруднене);

порушення свідомості, гіперчутливість до звукових і світлових подразників, можливі галюцинації;

нудота і блювота без полегшення;

поява висипу рожевого або червоного відтінку.

Своєчасне звернення до лікаря, точна діагностика і правильна схема лікування збільшує шанси до повного виліковування від менінгіту. Від хворого залежить, наскільки він швидко звернеться в медустанову і дотримуватиметься схеми лікування. Основою лікування менінгіту є антибактеріальна, противірусна або протигрибкова терапія, в залежності від збудника хвороби, і тільки в умовах стаціонару.

Профілактика менінгіту включає в себе основні превентивні заходи:

дотримуйтесь правил особистої гігієни;

уникайте тісного контакту з інфікованими менінгітом людьми;

намагайтеся вживати в їжу продукти, збагачені вітамінами і мінералами;

в періоди спалахів сезонних ГРЗ-захворювань, уникайте перебування в місцях з великою кількістю людей, особливо в закритих приміщеннях;

вживайте лише кип'ячену або бутильовану воду, їжу ретельно обробляйте термічно;

уникайте купання в стоячих водоймах, так як там бактерії розмножуються дуже активно;

робіть вологе прибирання приміщень не менше 2-3-х разів на тиждень;

загартовуватися (якщо немає протипоказань);

уникайте стресів, переохолодження організму;

більше рухайтеся, займіться спортом;

не пускайте на самоплив різні захворювання, особливо інфекційної природи, щоб вони не перейшли в хронічну форму;

відмовтеся від алкоголю, куріння, вживання наркотичних засобів;

не приймайте безконтрольно, без рекомендацій лікаря медичні препарати, особливо антибактеріального та протизапального ряду.