Перша стадія

починається приглушенням емоцій, згладжуванням гостроти почуттів і свіжості переживань; фахівець зненацька зауважує: начебто все поки нормально, але ... нудно і порожньо на душі;

зникають позитивні емоції, з'являється деяка відстороненість у відносинах з членами сім'ї;

виникає стан тривожності, незадоволеності; повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «Не лізьте до мене, дайте спокій!»

Друга стадія

виникають непорозуміння з колегами по роботі, професіонал у колі своїх колег починає зі зневагою говорити про деяких з них;

неприязнь починає поступово проявлятися в присутності членів колективу − спочатку це важко стримувана антипатія, а потім і спалахи роздратування. Подібна поведінка професіонала − це неусвідомлюваний ним самим прояв почуття самозбереження при спілкуванні, що перевищує безпечний для організму рівень.

Третя стадія

притуплюються уявлення про цінності життя, емоційне ставлення до світу «спрощується», людина стає небезпечно байдужою до всього, навіть до власного життя;

така людина за звичкою може ще зберігати зовнішню респектабельність і деякий апломб, але його очі втрачають блиск інтересу до чого б то не було, і майже фізично відчутний холод байдужості поселяється в його душі.

Аспекти професійного вигорання

Перший − зниження самооцінки. Як наслідок, такі «згорілі» працівники відчувають безпорадність і апатію. З часом це може перейти в агресію і відчай.

Другий − самотність. Люди, які страждають від емоційного згоряння, не в змозі встановити нормальний контакт з людьми.

Третій − емоційне виснаження, соматизація. Втома, апатія і депресія, що супроводжують емоційне згоряння, призводять до серйозних фізичних нездужань − гастриту, виразкової хвороби, гіпертензії, мігрені.