Дитяча онкологія є однією з найгостріших проблем сучасного світу і є однією з провідних причин смертності дітей і підлітків у всьому світі. За даними ВООЗ у світі щорічно новоутворення діагностують у 300 000 дітей у віці від народження до 19 років.

Попри, задавалося б, невисокі показники рівня захворюваності та смертності, у глобальному масштабі онкологія у дітей щороку спричиняє втрату 11,5 млн років якісного життя унаслідок настання непрацездатності та передчасної смерті (DALY), з них 97,3% від втрачених років життя (YLL). Дитячий рак посідає шосте місце за тягарем для світової економіки у вимірі DALY, поступаючись лише раку легень, печінки, шлунку, молочної залози та колоректальному раку.

Найбільш поширені онкологічні захворювання в дітей:

у хлопчиків — 76,6% всіх випадків — лейкемія, рак головного мозку та нервової системи, злоякісні новоутворення кісток, м’яких тканин та нирок;

у дівчаток — 85,3% всіх випадків — рак головного мозку та нервової системи, лейкемія, злоякісні новоутворення заочеревинного простору, м’яких тканин та кісток.

Дитяча онкологія — не смертний вирок, а виліковна в сучасних умовах хвороба. Досвід європейських країн доводить, що 75–80% дітей із діагнозами злоякісних пухлин і лейкозів мають шанси знову бути здоровими. В Україні рівень виживаності дітей становить близько 60%.

Онкологію в дітей неможливо попередити

Рак у дитячому віці, як правило, неможливо попередити або виявити за допомогою скринінгу. Так само, визначити причини виникнення онкологічних захворювань у дітей здебільшого неможливо. Лише невелику частку онконедуг у дитячому віці викликають фактори, пов’язані з навколишнім середовищем, способом життя, деякими хронічними інфекціями. Близько 10 % всіх онкопацієнтів дитячого віку мають схильність до раку через генетичні фактори.

В усьому світі одним із найбільш ефективних методів боротьби з цією недугою є рання діагностика та ефективне лікування.

Симптоми раку в дітей

Онкологічні захворювання в дітей часто супроводжуються симптомами, які можуть помітити не тільки лікарі, а і члени родини.

Основні тривожні симптоми:

тривала й безпричинна втрата ваги;

часті головні болі, що супроводжуються ранковим блюванням;

набряки, постійні болі в кістках, суглобах, у ділянці спини або в ногах;

ущільнення в зоні живота, шиї, грудей, таза чи пахв, збільшення лімфовузлів;

поява синців або висипки на шкірі;

часто повторювані інфекційні захворювання;

біляста смужка за зіницею в оці дитини;

постійна нудота чи блювання без нудоти;

постійна втома й помітна блідість шкіри;

видимі раптові зміни у фізичному стані дитини, що не зникають;

періодичне чи постійне підвищення температури без видимих на те причин.

Один або кілька таких симптомів у дитини є приводом для батьків негайно звернутися до педіатра.

Рання діагностика — запорука успішного лікування

Рання діагностика раку у дітей має важливе значення й підвищує показники виживання. Вона складається з трьох компонентів:

виявлення ознак захворювання членами сім’ї і звернення за допомогою;

оцінка клінічної картини, діагностика та визначення ступеня поширення раку;

забезпечення доступу до лікування.

Вирішальним є правильно поставлений діагноз, оскільки лікування кожного виду раку має проводитися за певною схемою й часто включає хірургічне втручання, променеву терапію й хіміотерапію. Діти, які пройшли лікування, потребують постійного спостереження для відстеження можливого рецидиву раку й контролю будь-яких можливих токсичних ефектів, пов’язаних із лікуванням.

Національна стратегія контролю онкологічних захворювань до 2030 року

У січні МОЗ оприлюднили проєкт Національної стратегії контролю онкологічних захворювань до 2030 року. У напрямку дитячої онкології документ має на меті досягти щонайменше 80% рівня 5-річної загальної виживаності дітей з онкозахворюваннями.

Стратегія буде спрямована насамперед на реорганізацію процесу надання послуг для підвищення якості лікування. Цей процес буде включати як перебудову системи, так і створення нових ланок, що допоможуть покращити якість надання допомоги онкохворим дітям, а також відповідне навчання медичних працівників.