2-10% прийнятого етанолу, виділяється з організму з сечею, по-вітрям, що видихається, слиною, потом і калом протягом 7-12 годин. 90-98% прийнятого алкоголю з організму не виводиться. Він окислюєть-ся до вуглекислого газу і води всередині організму, тобто не виводиться.

В середньому алкоголь утримується в організмі декілька днів.

Вміст алкоголю в мозковій тканині вищий, ніж у крові, а виділення його з речовини мозку і із спинномозкової рідини істотно відстає від інших органів, тканин і крові. Це має неабияке значення, оскільки пояснює, чому дія етанолу на мозок і нервову систему продовжується довше, ніж цього можна було б очікувати, виходячи з динаміки його вмісту в крові.

Слід звернути увагу і на те, що високі концентрації алкоголю у фазі елімінації зазвичай виявляють в секреті простати, а також в яєчках і спермі.

Серцево-судинна система

Як тільки алкоголь потрапляє у кров, він з достатньо високою швидкістю розповсюджується в усьому водному середовищі організму, в усіх органах і системах. Особливо швидко там, де багато кровоносних судин. Потім, коли велика частина алкоголю потрапила в організм, почи-нається активний процес його виведення. Від 2 до 10% виводиться в незмінному вигляді. Решта окислюється всередині організму — на 90-98% в печінці, на 2-10% в інших тканинах і органах. В міру окислення концен-трація алкоголю в організмі зменшується. При цьому деякі органи і си-стеми можуть «утримувати» молекули алкоголю довше, ніж кров — напри-клад, мозок, статева система. Чим довше він там знаходиться, тим силь-ніші згубні руйнівні наслідки.

Через деякий час після того, як алкоголь через шлунок і кишечник потрапляє в кров, починається руйнування еритроцитів. Відбувається так званий гемоліз: розпад еритроцитів внаслідок розриву їх мембран. Замість активних еритроцитів залишається місиво з кривавих грудок. Червоні кров'яні тільця, що лопнули, деформовані. Вихід гемоглобіну, вмісту еритроцитів, в плазму... Зрозуміло, що при цьому еритроцити вже не можуть виконувати свою функцію.

Що стосується вживання пива, вже сам факт надходження в ор-ганізм великої кількості рідини (а молодь зараз ковтає пиво такими дозами — води або чаю людина стільки б не випила!) несприятливо відбивається на роботі не тільки серцево-судинної системи, але і нирок. У любителів хмільного «напою» формується так зване бичаче або пивне серце — розширення його меж, при цьому частішає частота серцевих скорочень, виникають аритмії, підвищується тиск.

Алкоголь ушкоджує також механізми регуляції рівня глюкози (цукру) в крові, внаслідок чого можливе як підвищення, так і зниження цього рівня. Особливо небезпечне останнє (гіпоглікемія), оскільки може заподіяти організму серйозну шкоду навіть за короткий проміжок часу: при браку поживних речовин виснажується запас цукру, а продукти розпаду алкоголю перешкоджають формуванню глюкози з інших хімічних струк-тур, амінокислот.

Мозок і нервова система

Оскільки етиловий спирт добре розчинний у воді, його надходжен-ня в органи і тканини тим вище, чим краще їх забезпечення кров'ю. Зокре-ма, внаслідок багатого кровопостачання у мозок насичення етанолом мозкової тканини проходить швидше, і концентрація в ній виявляється вищою, ніж в інших органах.

Гематоенцефалічний бар'єр — фізіологічний механізм, який захи-щає мозок від проникнення чужорідних речовин, введених в кров, — легко пропускає етанол. Ймовірно, з цим і пов'язана висока токсичність алко-голю стосовно мозкової тканини.

Якщо концентрацію алкоголю в крові прийняти за одиницю, то в печінці вона буде 1,45, в спинномозковій рідині — 1,50, і в головному мозку — 1,75. Саме там ця отрута має властивість накопичуватися. Після прийому кухля пива, стакана вина, 100 грамів горілки — спирт, що міститься в них, всмоктується в кров, з кровотоком іде в мозок і у людини починається процес інтенсивного руйнування його кори.

Розподіл етанолу в головному мозку носить нерівномірний харак-тер. Радіографічним методом було встановлено, що концентрація етано-лу в сірій речовині головного мозку (84% води) була вище, ніж в білій ре-човині (74% води). Проте, швидше за все, резорбція етанолу мозковою тканиною пов'язана не тільки із вмістом води, але і з рівнем кровопоста-чання різних відділів головного мозку.

Токсична дія алкоголю на головний мозок сприймається людиною як нібито нешкідливий стан сп'яніння. І це приводить до оніміння, а потім і відмирання ділянок головного мозку. Все це суб'єктивно сприймається випившим як «розслаблення», «свобода» від зовнішнього світу, схожа з ейфорією людини, що звільняється з в'язниці після довгого сидіння. Насправді ж частина головного мозку просто штучно відключається від сприйняття інформації ззовні.

Після кожної так званої «культурної» і «помірної» випивки у людини в голові з'являється нове кладовище загиблих нервових клітин. І коли лікарі-патологоанатоми розкривають череп будь-якої тривало п'ючої лю-дини, то у всіх бачать однакову картину — «зморщений мозок», зменше-ний в об'ємі, вся поверхня кори якого — в мікрорубцях, мікровиразках, випадах структур.

Саме у мозку виявляються найбільші зміни при розтині. Тверда мозкова оболонка напружена, м'які оболонки набряклі, повнокровні. Го-ловний мозок різко набряклий, судини розширені, безліч дрібних кіст діа-метром 1-2 мм. Ці кісти утворилися в місцях крововиливів і некрозу (омертвіння) ділянок речовини мозку.

Не слід забувати, що алкоголь володіє наркотичними властиво-стями: до нього дуже швидко звикають, виникає потреба в повторних са-моотруєннях. У міру подальшого споживання для отримання того ж наркотичного ефекту з кожним разом потрібна все більша доза.

Як і будь-який наркотик, алкоголь руйнівним чином впливає на ро-зумову і психічну діяльність мозку. Параліч нервової системи перш за все позначається на тих процесах, які ми називаємо судженням та критикою. Спостереження показує, що люди, які випили, не стають розумнішими чи успішнішими, і навіть якщо самі вони думають інакше, то це лише ре-зультат ослаблення вищої діяльності їх мозку.

Якщо приймати алкоголь тривалий час, то робота вищих центрів так і не відновиться. При такого роду алкогольному насиллі над діяль-ністю мозку суб'єкт стає нерухомим у розумовому відношенні, а мислення — звичайним і шаблонним. Перш за все втрачаються пізніші, найсвіжіші досягнення, здобуті розумовим напруженням (скажімо, за останній тиждень, місяць), тобто людина після прийому алкоголю повертається до того рівня розумового розвитку, який був у неї тиждень або місяць тому. Надалі наступає ослаблення старіших, міцніших асоціацій, що окріпнули, і ослаблення сприйняттів. В результаті розумові процеси звужуються, позбавляючись свіжості та оригінальності.

Шлунок, підшлункова залоза

При потраплянні алкоголю в організм першими страждають стра-вохід та шлунок. І чим міцніші алкогольні вироби, тим важче пошкоджен-ня.

Алкоголь пригнічує виділення травних ферментів підшлункової за-лози, що перешкоджає розщепленню поживних речовин на молекули, придатні для живлення клітин організму. Ушкоджуючи клітини внутрішньої поверхні шлунку і підшлункової залози, алкоголь (особливо при вживанні міцних алкогольних виробів) пригнічує процес всмоктування поживних речовин, а перенесення деяких з них у кров робить взагалі неможливим. Наприклад, внаслідок недостатності в організмі солі фолієвої кислоти змінюються клітини, що вистилають тонку кишку, які повинні забезпечува-ти всмоктування у кров глюкози, натрію, а також самої солі фолієвої кис-лоти та інших поживних речовин.

При регулярному прийомі навіть невеликих доз алкоголю залози, що розташовані в стінці шлунку і виробляють шлунковий сік, під впливом алкогольного подразнення спочатку виділяють надмірну кількість слизу, а потім – атрофуються. Травлення в шлунку стає неповноцінним, їжа за-стоюється або, не переварена, надходить до кишечника. Виникає га-стрит, який, якщо не усунути його причину і серйозно не лікувати, може перейти у рак шлунку.

При прийомі міцних алкогольних виробів відбувається «опік» стінок стравоходу і шлунку і потрібний значний час для відновлення тканини, що омертвіла (стінки шлунку мають білий наліт, аналогічний білку звареного яйця).

Пошкодження мають місце і в підшлунковій залозі. Розтини осіб віком 30-40 років, що вживали вино у великих дозах або тривалий час, по-казують глибокі зміни в підшлунковій залозі, що й пояснює часті скарги питущих людей на погане травлення, на різкі болі в животі тощо.

У таких хворих часто спостерігається діабет внаслідок загибелі особливих клітин, що розташовані в підшлунковій залозі і виробляють ін-сулін. Панкреатит і діабет на грунті алкоголю — явища, як правило, незворотні, через що люди приречені на постійні болі і страждання. Більш того, панкреатит дає загострення при щонайменшому порушенні дієти.

Печінка

У печінці відбувається окислення 90-98% етанолу до ацеталь-дегіду — дуже небезпечної і токсичної речовини. Потім ацетальдегід окислюється до оцтової кислоти, яка далі розщеплюється до води і ву-глекислого газу. В інших органах і системах також можливе «перева-рювання» алкоголю, але в значно менших кількостях, ніж в печінці.

Проходячи через печінковий бар'єр, продукти розпаду етилового спирту негативно впливають на клітини печінки, які під впливом їх руйнівної дії гинуть. На їх місці утворюється сполучна тканина, або про-сто рубець, що не виконує печінкової функції. Зменшується здатність печінки зберігати вітамін А, спостерігаються інші порушення обміну ре-човин.

Печінка поступово зменшується в розмірах, тобто зморщується, судини печінки здавлюються, кров в них застоюється, тиск підвищується в 3-4 рази. Якщо відбувається розрив судин, починається рясна кровоте-ча, постраждалі від якої часто гинуть. За даними ВООЗ, близько 80% хво-рих помирає протягом року після першої кровотечі. Зміни, описані вище, називаються цирозом печінки. За кількостю хворих цирозом визначають рівень алкоголізації в тій чи іншій країні.

Алкогольний цироз печінки — одне з найбільш важких і безнадій-них в сенсі лікування захворювання людини. Цироз печінки як наслідок споживання алкоголю, за даними ВООЗ, опублікованими ще в 1982 році, став однією з основних причин смертності населення.

Розвиток алкоголізму

При тривалому прийомі спиртних «напоїв» розвивається хронічний алкоголізм, що має свою клінічну картину, яка варіюється за стадіями ал-коголізму, але з характерною для всіх питущих особливістю — вони прагнуть знайти привід для випивки, а якщо приводу немає — п'ють без нього.

За допомогою експериментів і спостережень над питущими людьми встановлено, що отруйність алкоголю тим сильніша, чим вища його кон-центрація. Цим пояснюється більш помітний вплив міцних алкогольних «напоїв» на розвиток алкоголізму. Проте ініціюється залучення алкоголе-залежних в майбутньому людей до споживання цього наркотика — алкоголю — найчастіше пивом і слабкоалкогольними виробами.

Таким чином, якими б важкими не були наслідки алкоголізму, проте не в ньому сутність цієї проблеми. Трагедія в самому вживанні алкоголю. Адже спиртні вироби з першої прийнятої дози починають спотво-рювати життя людини і всього суспільства.

Смертельний результат

Як всяка отрута, алкоголь, прийнятий в певній дозі, призводить до смертельного результату. Із спостережень над отруєнням людей етило-вим алкоголем виведений токсичний еквівалент для людини. Він рівний 7-8 г. Тобто для людини вагою 64 кг смертельна доза буде рівна 500 г чи-стого алкоголю. Під час вступу до організму смертельної дози темпера-тура тіла знижується на 3-4 градуси. Смерть наступає через 12-40 годин.

Гостре отруєння алкоголем, або так звана «опійна» смерть, в су-часних статистиках не враховується, тому про частоту її ми можемо суди-ти за дореволюційною статистикою. Смерть від опою знаходиться в за-лежності від душового споживання спирту і міцності «напоїв».

Аналіз раптових і випадкових смертей показує, що алкоголь як причина нещасних випадків до цих пір займає одне з провідних місць.