це невиліковне інфекційне захворювання тварин і людей, яке перебігає з тяжким ураженням центральної нервової системи і має летальний наслідок;

у медичній літературі інших країн хвороба відома як рабієс (захворювання тварин) та гідрофобія (захворювання людей);

джерелом сказу є дикі й свійські тварини, головним чином хижаки;

слина заражених тварин містить вірус сказу протягом усієї хвороби;

єдиний механізм передачі сказу – контактно-рановий (через покус або потрапляння слини хворої тварини на пошкоджену шкіру чи слизові оболонки);

за ступенем зменшення небезпеки покусів,тварин можна розташувати в наступному порядку: вовк - лисиця - кіт - собака - велика рогата худоба;

головна ознака хворих тварин – зміна поведінки;

захворювання розвивається не у всіх осіб, вкушених скаженою твариною - виникнення недуги залежить від кількості отриманих покусів, локалізації, розмірів рани та дози вірусу, що потрапив до організму;

інкубаційний період – від 7 діб до 1 року, частіше 3-7 тижнів;

прогноз абсолютно несприятливий - хвороба завжди закінчується смертю;

при покусі, подряпині,ослиненні твариною- негайно звернутися до лікаря для своєчасного отримання кваліфікованої медичної допомоги та вирішення питання щодо необхідності проведення вакцинації проти сказу;

перша медична допомога - ретельно промити ранумильним розчином (нейтралізує вірус сказу);

антирабічна вакцина запобігає розвитку захворювання в 96–99% постраждалих;

щеплення актуальні, коли курс розпочато в перші 14 днів від моменту можливого зараження;

самовільно переривати курс щеплень чи порушувати режим лікування неприпустимо;

щоб захистити себе, необхідно уникати будь-яких контактів з дикими чи безпритульними тваринами, не провокувати їх;

відому тварину, яка завдала ушкоджень людині, НЕ ВБИВАТИ, спеціалістами ветеринарної медицини встановлюється за нею десятиденний нагляд, якщо тварина загинула – патологічний матеріал підлягає дослідженню на сказ;

утримання «домашнього улюбленця» згідно правил і вимог - збереже здоров’я тварині, власникута родині.