Професійне вигорання — це виснаження емоційних, розумових і енергетичних ресурсів людини, яке розвивається на тлі сильного хронічного стресу в роботі. Виявляється повною втратою інтересу до професійної діяльності і відчуттям безглуздості подальшого розвитку, відсутністю сил і бажання займатися діяльністю, яка нещодавно була по-справжньому цікавою.

Найбільша небезпека в тому, що розвивається цей синдром поступово, не квапливо, день за днем. Якщо ігнорувати його перші ознаки, то почуття задоволення від добре виконаної роботи ставатиме все меншим, а бажання покинути раніше улюблену діяльність буде стрімко збільшуватися.

Чим довше людина накопичує внутрішнє напруження, тим яскравіше проявляється вигорання. Самостійно справитися з синдромом, що проявився в повну силу, людині практично нереально. І замість гордості за успішну професійну кар’єру, з’являється відчуття спустошеності і втраченого часу. Тому пряма відповідальність кожного фахівця — відстежувати у себе подібні симптоми і вживати необхідних заходів на ранніх стадіях.

Симптоми професійного вигорання

Перша група: психофізичні симптоми

почуття постійної втоми не лише вечорами, але і вранці, відразу після сну

відчуття емоційного і фізичного виснаження;

апатія - відсутність реакції цікавості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію;

загальна астенізація (слабкість, зниження активності та енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);

часті безпричинні головні болі; постійні розлади шлунково-кишкового тракту;

різка втрата або різке збільшення ваги;

повне або часткове безсоння;

постійна загальмованість, сонливість і бажання спати протягом всього дня;

задишка або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженнях;

помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Друга група: соціально-психологічні симптоми

байдужість, нудьга, пасивність і депресія (відчуття пригніченості);

підвищена дратівливість на незначні, дрібні події;

часті нервові зриви (спалаху невмотивованого гніву або відмови від спілкування, відхід у себе);

постійне безпричинне переживання негативних емоцій (почуття провини, образи, сорому, підозрілість, скутість);

почуття неусвідомленої підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так, як треба»);

почуття гіпервідповідальності і постійне почуття страху, що «не вийде» або «я не впораюся»;

загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (по типу «як не старайся, все одно нічого не вийде»).

Третя група: поведінкові симптоми

відчуття, що робота стає все важче і важче, і виконувати її - все важче і важче;

людина помітно змінює свій робочий режим (збільшує або скорочує час роботи);

постійно, без необхідності, бере роботу додому, але вдома її не робить;

не може приймати рішеня;

почуття непотрібності, невіра в покращення, зниження ентузіазму по відношенню до роботи, байдужість до результатів;

невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрявання» на дрібних деталях, трата більшої частини робочого часу на виконання автоматичних і елементарних дій;

дистанційованість від співробітників і людей, підвищення неадекватної критичності;

зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, застосування наркотичних засобів.